Хочу познайомити Вас із ще однією цікавою клаптиковою технікою, яка прийшла до нас із Японії. Це – КІНУСАЙГА. Кінусайга – це картини з шовку, але не батик, а щось зовсім незвичайне…
Коли дивишся на таку картину, виникає відчуття, що дивишся на фотографію, або навіть просто спостерігаєш пейзаж за вікном, вони настільки реалістичні. Я знайшла япономовні сайти присвячені Техніці Кинусайге , і приблизно можу розповісти про те, як роблять таку красу.
Спочатку митець робить ескіз на папері. Потім цей малюнок перекладається на дерев’яну дошку. Контур малюнка прорізається жолобками або канавочками. А потім зі старого шовкового кімоно (хоча по своїх роботах знаю, що тільки своїм і старим не обійдеться, все одно доведеться докуповувати) нарізаються маленькі шматки, що підходять за кольором і тоном, і краї цих клаптиків заповнюють канавки. Тканина натягується, приклеюється до дошки. Іноді, за задумом автора, робляться драпірування, кантики. Дуже копітка робота.
Раніше, використовували в основному шовк, зараз використовують різні за текстурою матеріали, які підходять під зображення текстури. На просторах інтернету я знаходила багато майстер-класів у цій техніці. Сьогодні Кінусайга вийшла за межі лише японського мистецтва, за допомогою цієї техніки сьогодні роблять цілком європейські краєвиди та натюрморти. Я сподіваюся, що кожен знайде для себе свій вираз, свою техніку, в чому можуть допомогти техніки, що прийшли до нас із цієї прекрасної країни.
Думаю, що пізнаючи таку незбагненну Японію, тепер ви з легкістю знайдете щось своє для душі. А попереду ще багато відкриттів. У цій рубриці доступні також такі статті:
Ваша Anna Potri
