Бачили все на світі
Мої очі – і повернулися
До вас, білі хризантеми.
Ісе
Anna Potri -це мій псевдонім, тому що прізвище Потріваєва (Potryvaieva) іноземці вимовити не можуть зовсім. За фахом юрист, але у душі глибокий романтик. Живу на півдні України у мальовничому місті, оточеному річками – Миколаєві.
Інтерес до клаптів виник разом із одягом для ляльок. Підбираючи під столами закрійників в ательє у мами клаптики тканини, перетворювала їх на сукні для принцес. Загалом, як у будь-якого починання, мета була господарська – шкода викидати клаптики. Ідея створення картин зі східною тематикою народилася років о 12-й, цікавили деталі інтер’єру, костюми, філософія Японії.
З самого дитинства я перейнялася естетикою японського милування кожною миттю життя у всьому його пишноті. Саме так – укіє-е – «образи мінливого світу» називається японська гравюра. У центрі уваги художників опинилися кілька тем і напрямів: прекрасні дами, як правило, куртизанки та гейші (жанр бідзін-га), актори театру Кабукі та сцени з театральних постановок театру Але (жанр якусь-е), еротичні сцени (сюнга – букв. переклад) «весняні картинки»), зображення самураїв та воїнів, батальних сцен (жанр муся-е).
Поживляючи гравюри, роблячи їх з клаптиків об’ємними та живими, я ніби даю можливість глядачеві доторкнутися до цієї самобутньої культури, розглянути та відчути кожен момент життя Японії. Збережено деталі інтер’єру, дотримано складність зачісок та кольорову гаму одягу, які мають глибину та об’єм властивий барельєфу.
Своїм роботам я дала назву, якою часто називають театр Но– «цудзуре-нісики» – «парча з клаптиків», тому, що в роботі живуть не окремі клаптики, а єдині персонажі, які являють собою парчеву душу Японії.
Моя основна мета в цій серії робіт – передати все моє захоплення самобутньою східною культурою людям.
Пізніше народився проект з різнокольорових клаптів шкіри, намистин і мушлів – Лиця Африки.
Ну, а зараз я щільно почала розвиватися у всіх напрямках мистецтва, закохалася в акварель та діджитал арт.
